Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 914/3004/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Черкащенка М.М.,суддів:Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача 1 - не з'явився; відповідача 2 - не з'явився;розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від28.11.2013та на рішенняГосподарського суду Львівської областівід01.10.2013у справі № 914/3004/13за позовомПриватного акціонерного товариства "Галичина"доУправління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській областіпростягнення 5 550, 16 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Галичина" (далі - ПАТ "Галичина") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - Управління ДВС ГУЮ у Львівській області) та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області 5 550, 16 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.08.2013 порушено провадження у справі № 914/3004/13 за позовом ПАТ "Галичина" до Управління ДВС ГУЮ у Львівській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення 5 550, 16 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Щигельська О.І.) від 01.10.2013 позов задоволено повністю. Суд стягнув з Державного бюджету України на користь ПАТ "Галичина" кошти в сумі 5 550, 16 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями Управління ДВС ГУЮ у Львівській області.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кордюк Г.Т., судді Давид Л.Л., Давид Л.С.) від 28.11.2013 рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 та рішенням Господарського суду Львівської області від 01.10.2013, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області посилається на те, що воно є неналежним відповідачем у даній справі про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органу державної влади, оскільки виконання рішення суду про стягнення коштів з Державного бюджету України на користь позивача може здійснити лише Державна казначейська служба України за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Окрім того, скаржник вказує на те, що заявлені до стягнення позивачем кошти в розмірі 5 550, 16 грн. не є шкодою, завданою діями органу державної влади, а є надмірно сплаченими коштами до Державного бюджету України у вигляді виконавчого збору, та які підлягають поверненню у зв'язку із скасуванням постанови державного виконавця про стягнення такого збору.

Також Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин норми ст.ст. 1173, 1174 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2014 касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.04.2014, а також зупинено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2013 до закінчення його перегляду в порядку касації.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.2014 розгляд касаційної скарги призначено на 14.05.2014.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 13.05.2014 № 05-05/320 для розгляду касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 зі справи № 914/3004/13, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Черкащенко М.М. - головуючий, судді Жукова Л.В., Студенець В.І. (доповідач).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.04.2013 у справі № 5015/4157/12 скаргу ПАТ "Галичина" задоволено, дії УДВС ГУЮ у Львівській області в частині винесення постанови про стягнення з ПАТ "Галичина" виконавчого збору визнано незаконними, а постанову УДВС ГУЮ у Львівській області про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.03.2013 ВП№ 36268779 в сумі 5 550, 16грн. - недійсною.

Вказаною ухвалою суду встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 18.12.2012 у справі № 5015/4157/12 частково задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, стягнуто з ПАТ "Галичина" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 38 452, 00 грн. боргу, 4 037, 33 грн. пені, 9 749, 44 грн. штрафу, 819, 95 грн. - 3% річних, 1 442, 43 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору, 1 000, 00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

На примусове виконання вказаного рішення судом видано наказ від 01.01.2013 року № 5015/4157/12.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 04.02.2013 ВП №36268779 відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду, боржнику надано можливість самостійно виконати рішення суду в строк до 11 лютого 2013 року. Як встановлено судом, зазначена вище постанова скерована ПАТ "Галичина" лише 12.02.2013, тобто після спливу строку на добровільне виконання рішення суду, а вручено лише 15.02.2013. У цей же день, тобто 15.02.2013, боржником добровільно виконано рішення суду та перераховано ДВС 55 501, 15 грн., на підтвердження чого надано платіжне доручення № 370341 від 15.02.2013.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 06.03.2013 з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 5 550, 16 грн. у зв'язку з невиконанням боржником добровільно у встановлений строк рішення суду.

Господарським судом встановлено, що боржник самостійно погасив присуджену судом до стягнення суму заборгованості, тобто примусового виконання рішення в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", не відбувалось, адже державний виконавець не стягував з боржника грошові суми на спеціальний рахунок органу державної виконавчої служби та не перераховував кошти з спеціального рахунку органу державної виконавчої служби на визначені стягувачем (належні йому) рахунки у встановленому порядку, а отже, підстав для стягнення виконавчого збору не було, що зумовило звернення ПАТ "Галичина" до суду з позовною завою про стягнення з Державного бюджету України коштів на відшкодування шкоди завданої незаконними діями органу Державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу").

Органами державної виконавчої служби, зокрема є управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень (абз. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу").

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Частиною 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 3-72 гс 12 зазначено, що за змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1174 Цивільного кодексу України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України, і враховуючи викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239), зокрема в пункті 9 цього роз'яснення.

У п. 9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239) зазначено, що у розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, завдана державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. Отже, при вирішенні зазначених спорів господарському суду слід залучати до участі у справі відповідні державні органи, які здійснюють розпорядження бюджетними коштами, як іншого відповідача.

Господарськими судами встановлено, що факт неправомірності дій державного виконавця встановлений ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.04.2013 у справі № 5015/4157/12, якою дії УДВС ГУЮ у Львівській області в частині винесення постанови про стягнення з ПАТ "Галичина" виконавчого збору визнано незаконними, а постанову УДВС ГУЮ у Львівській області про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.03.2013 ВП№36268779 в сумі 5 550, 16 грн. - недійсною.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що завдана ПАТ "Галичина" шкода становить 5 550, 16 грн. та перебуває у безпосередньому причинному зв'язку із неправомірними діями органу державної виконавчої служби щодо стягнення виконавчого збору, а тому підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників.

У п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, зазначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (абз. 1 п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників).

З огляду на викладене, колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення з державного бюджету коштів на відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державного виконавця при виконанні судового рішення, а також щодо того, що належними відповідачами у даній справі є відповідний орган Державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, та відповідний територіальний орган Державної казначейської служби України - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно із ст. 121-1 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.

Після закінчення перегляду оскарженого судового рішення господарський суд може поновити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала.

У абз. 4 п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 зазначено, що за змістом ч. 3 ст. 121-1 ГПК України питання про поновлення виконання судового рішення має вирішуватися судом касаційної інстанції під час прийняття постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку. В залежності від конкретних обставин справи відповідне питання може бути вирішено після перегляду оскаржуваного судового рішення, про що виноситься ухвала.

У зв'язку із закінченням перегляду оскаржуваних рішення та постанови господарських судів попередніх інстанцій в порядку касації, виконання рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2013, яке було зупинено ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2014, підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 121-1 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 та рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2013 у справі № 914/3004/13 - без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2013 у справі № 914/3004/13.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Студенець В.І.